 Невід’ємний атрибут подорожі – музичний плеєр. Невід’ємний атрибут теплої, дружньої компанії – гітара. Вона настільки зручна й універсальна, що останні десятиліття стала одним з найпопулярніших музичних інструментів. Хлопці, та й дівчата, з чорним футляром за спиною – звична картина сучасного життя. Гітара – це не рояль, «його величність» якого стоїть непорушно у концертній залі. Легка та компактна, гітара стає незамінною частинкою романтичного вечора біля вогнища, веселого святкування або самотнього мрійливого вечора. Гітара – це друзі, внутрішнє задоволення і гармонія… «Гітара – це голос моєї душі», - сказав Микола Ратов, молодий музикант, який пов’язав свої життя з цим музичним інструментом. - Миколо, як трапилося, що ти став гітаристом? - Вперше близько познайомився з музикою в 15 років, коли вчився у кулінарному училищі. Йду якось з другом, а він мені каже: «Пішли зі мною на репетицію». Я й пішов. І коли взяв у руки гітару, то зрозумів, наскільки вона підходить моєму стану душі. У той момент я відчув, що це те, чим хочу займатися далі. З того все й почалося: закінчив екстерном музичну школу, поступив у Кримський університет на кафедру народно-інструментального мистецтва. Під час навчання – постійні виступи, концерти, конкурси, робота у ансамблі пісні та танцю Військово-Морських Сил України.
- Як відреагували батьки на твоє рішення змінити професію кулінара?
- Мама серйозно не сприйняла. Вона думала, що гітара - це тимчасове хобі. Мама прихильниця того, що здібності мають передаватися спадково. Але в нашій родині не було музикантів, тому й починав без її підтримки.
- Ти лише гітарою володієш?
- Ні. Під час університетських репетицій у мене була тяга до струнних інструментів. Рік навчання посвятив грі на чотириструнній домрі. Але мені до душі ближча електрогітара.
- Як часто виступаєш?
- У Києві лише один рік, приїхав з Севастополя. Але за цей час вже зіграв на десятках концертів. Перший виступ відбувся у Київському будинку вчителя, потім – на фестивалях «Арт-весна», «Срібна акула» та інших. У Севастополі часто виступав, помітили, запросили з виступом в Іспанію та Фінляндію.
- Які твори включає твій репертуар?
- Він різноплановий. Це і власні твори, і класика, і аранжування зарубіжних виконавців. Основний принцип, яким керуюся при підборі репертуару – щоб він максимально розкривав можливості мого улюбленого музичного інструменту – електрогітари і знаходив розуміння у слухачів. Роблю акцент на слухачах, тому що саме вони дають мені зрозуміти, що музикою займаюся не даремно.
 - Чому саме класика? Сучасні виконавці не бачать в ній перспективи.
- Класика – це обов’язкова культура виконавця, рівень, який дає йому право нести свою творчість людям. Щодо мене, дуже люблю Антоніо Вівальді і Пабло Сарасате. Класична музика допомагає відновити людську ауру, яка викривлюється через щоденні негаразди. Тому часто вдома слухаю саме класичну музику. А в репертуарі маю «Політ джмеля» Римського-Корсокова та «Літо» Вівальді. На електрогітарі ці твори звучать по-новому і легко сприймаються.
- Як почав писати власну музику?
- Це прийшло не одразу. Довгий час не писав, тому що багато займався над творами інших композиторів. Але важливі і яскраві події особистого життя спонукали до творчості. Так з’явилася «Глибина», «Любовне сновидіння», «Марі».
- Кожна творча особистість, яка хоче щось сказати людям, говорить своєю оригінальною мовою. В чому оригінальність твоєї мови? - Нововведення моє в тому, що можу грати на гітарі незвичним способом – як на роялі: кладу гітару горизонтально на коліна і граю на грифі як по клавішах. Тоді інструмент звучить незвично і оригінально. Багато в чому мені також допомогла домра. Від неї взяв корисну медіаторну школу, адже прийом звуковидобування і в домри, і в гітари один – гра медіатором. Вправне володіння ним дає більше можливостей для втілення задумів.
- Що важливо для тебе, як для музиканта?
 - Відчуття зв’язку із зовнішнім інформаційним полем. Мені важливо отримувати інформацію і виносити її для слухачів. З космосу до нас приходять геніальні ідеї, які живуть мить. Мозку потрібно вчасно ці ідеї зафіксувати і відповідно інтерпретувати у своїй творчості. Важливі два моменти: перший - правильно зрозуміти ідею самому, другий – правильно подати ідею людям. Адже я особисто відповідає за те, що несу слухачам.
- Миколо, який найсмішніший музичний випадок трапився з тобою?
- Такий випадок трапився під час одного з виступів. Я мав грати в дуеті зі своїм товаришем-піаністом. Нас оголошують і в момент виходу він бере замість мене гітару. Мені нічого не залишалося робити, як сісти за фортепіано. Так ми зімпровізували. Було дуже весело.
- На завершення нашої розмови, поділися порадами з початківцями, які вирішили серйозно займатися грою на гітарі.
- Кожна людина – це індивідуальність. Давати поради не можу, тому що кожен має свій неповторний шлях для реалізації і знаходження себе. Можу лише сказати, що кожен успіх – це результат 8-10 годинної щоденної роботи за інструментом. І якщо людина хоче стати професіоналом, має добре розуміти, що без зусиль нічого не вийде.
Источник: http://www.molod-ukraine.com/index.php?option=com_content&task=view&id=946&Itemid=34
|
